четвер, 15 січня 2015 р.

чаклунства дивного того

Я так давно чекала на щось,чому не могла придумати назви та мети. Але я б обов`язково відчула,якби "воно" прийшло. Це коли ти відчуваєш себе, ти є. Коли життя - ось воно,зараз, сьогодні, завжди. Львів зустрів мене сонцем та холодним повітрям, і мене ніби поглинула магія міста, атмосфера закоханості в життя та жаги до щастя. Втратився лік часу та постійна тривога,що переслідує тебе у великих містах. Натомість ти нікуди не поспішаєш та все приходить вчасно, коли ти готовий, бо на все свій час. 
А шукала я, певно, магнетизм очей, дуже давно шукала. І на момент я відчула,що живу, що можу все. Головне - не загубити це відчуття, все запам`ятати, нічого не пропустити, записати, щоб частіше повертатися до цього стану. "Над віражами карколомних трас я тільки жінка з крилами Ікара"
Ці неймовірні львівські книгарні, в яких хочеться залишитися назавжди,бо там так тепло, затишно, там на сторінках фоліантів можна роками, століттями шукати істинного, свого. 
У Львові я зустріла своє, багато свого та рідного моєму серцю. Кожен день зустрічаю у величі соборів, гармоніях вуличних музик, співі церковного хору, у химерних візерунках бруківки, у затишку та спокої нічних вуличок, у поглядах та іноді навіть у словах.
Я боюся повернення назад, туди,де я того натхнення та відчуття власного буття не знаходила дуже довго. Ніби магія розвіюється, казка закінчується. Я хочу залишитися у цьому стані назавжди, або ж нескінченно довго

Я ради цього ладна жить. 
Всі(е) інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне, своє, неповториме

Немає коментарів:

Дописати коментар