пʼятниця, 28 листопада 2014 р.

не руш моїх кіл

Не руш моїх кіл — мої кола тобі не належать.
Ген-ген пароплавчик із морем зшива небосхил,
Потроху штормить, і безлюдніє пляж. Починається нежить.
Збирай рушники й парасолі — не руш моїх кіл.
Вони самоправні — як в камінь вціловані морем,
Але і зникомі — піском-попід-вітром крихкі…
Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра,
То власне тому, що над міру винищував кіл!
А я свої довго плекала (ховала, ростила…) —
Аж врешті крізь них проступило, мов фосфор, різким,
Що — ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла,
У нашому світі!
Ніколи.
Ні в чому.
Ні з ким.
При чім же тут тіло?! О дзеркало, хто ця кобіта?..
А ти їй смієшся — мов зараз готовий на скін,
І все, що я можу насправді для тебе зробити, —
Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл!
Про це — всі дерева-і-птахи (лопочучим листям!),
І риби у морі, і звірі у полі — про це ж:
Не руш моїх кіл! — бо нема в них для тебе користі,
Бо поза своїми — нічого в життю не знайдеш!
О, знав-таки мудрий, що каже, що так загаратав
Напаснику в очі — на двадцять потомних віків!..
І мовлю по-еллінськи: “ме му тос кікльос тарате”, —
Мужчинам,
Імперіям,
Часу:
Не руш моїх кіл.

вівторок, 25 листопада 2014 р.

конец прекрасной эпохи

Радует:
-снег за окном
-завтра никуда не нужно идти
-недавний поход в филармонию
-музыка Шнитке и много прекрасной музыки
-прекрасные люди
-то,что я начинаю идентифицировать общежитие как "свое" пространство,дом
-скоро все закончится,я поеду домой
-что я и мои близкие здоровы и счастливы,надеюсь
-что мои возможности неограниченны
-что есть надежда на счастье
-что скоро пятница,а за пятницей идут выходные
-что остались мандарины
-что красоту можно найти везде
-вечерние прогулки,безлюдная улица и снежок идет

Не радует:
-что нет стимула учиться
-что не прикладываю достаточно усилий к делам
-что не предпринимаю ничего на пути к мечте
-что слишком часто впадаю в уныние и меланхолию
-что эмоцио стоит над рацио
-что слишком самокритична
-оценочно-сравнительное восприятие себя
-что не занимаюсь музыкой
-излишняя скромность,которая проявляется там,где она не нужна
-бездействие
-дорогие билеты в филармонию
-что счастье не перманентно,а лишь приходит и уходит
-что не знаю,как контактировать с самовлюбленными людьми
-что живу прошлым и будущим