growing

Life is a gift
Perfect and sweet.
Life’s an adventure
As beautiful as angels

 

Мені надзвичайно пощастило за попередній рік зустріти теплих людей,які зігріваються собою все навколо. Вони були і в Америці,і вдома. Це прекрасно,коли ти говориш з людиною,дивишся очі, переживаєш емоції,коли спілкування приємне і цікаве. Я сподіваюся,що я буду колись,була,є чи зможу бути такою людиною для когось. Це безцінно. 

Так не хочеться виринати на поверхню. Плавати під водою,хапати останні пориви повітря у легкх і не виринати. Все навколо надихає,тут живе краса. Але ж ти мусиш,так всі кажуть, йти тією дорогою,яка є нормальною у соціуму,де ти народився і був вирощений. Я дуже щаслива тим,що роблю те,що люблю,і можу бути відвертою до людей,принаймі,намагатися. Я хочу їхати,подорожувати,плисти,летіти. Колись я обов"язково поїду в Ірландію. Після розповідей про те,що те,що здавалося казкою і магічними витівками природи,є правдою,як можу я не побачити диво у цьому житті. Що якщо творити свій шлях,неважливо наскільки він здається абсурдним,аморальним,ненормальним,дурним,неправильним. Якщо це дійсно зробить тебе шасливим?

http://grooveshark.com/s/-/59tLcR?src=5

магія?

Я не можу описати те,що відбувається зі мною.Я відчуваю,що все справжнє навколо. Це моє життя і мій дім. Я майже не боюся того,чого звикла боятися ці 8 місяців. Тепер я нічого не боюся. Я відчуваю і знаю,що я сумуватиму за цим,але навіщо розділяти це на це і те.
Я просто дійсно відчуваю себе частиною родини. Ще на початку тижня я рахувала дні,а сьогодні я видалила іконку з кількістю днів на екрані і не хочу про це навіть згадувати. У п"ятницю були нагородження у хорі. Ми спекли пиріг і пішли на нагородження їсти десерти. На вихідних ми були на sleepover у німецької дівчинки. Це такі надзвичайні почуття,коли робиш щось нове. Ми дивилася horror movie House in the end of the street,а потім їли донатси на сніданок)  А потім пообідали кавою у старбаксі. Сумуватиму за Старбаксом. Це не просто ім"я відоме,це атмосфера натхнення і миру,як на мене. У мене є чудовий брат і чудова сестра. Я люблю їх,хоча не знаю їх дуже добре. Ще всі вихідні ми будували макет концтабору Аушвітц на урок історії для сестри. Не знаю,навіщо це людям знати. Ідея ж у тому,щоб не повторити помилок? Певно,це правильно. Сьогодні- день Матері,тому вчора ввечері ми поїхали за подарунком для мами. Знайшли чудовий кактус і цукерки!А потім ми взяли фільм,купили Arizona tea і пішли дивитися черговий фільм всі разом. Чим мені дуже подобається брат,так це тим,що він посміхається мені і питає цікаві речі. А ще у нього такі цікаві друзі! Канада,дівчина з дитиною і дуже дивна дівчинка,що їсть курку кожен день.
Завтра починається мій останній повний шкільний тиждень у Америці. Часто зараз думаю,як би я хотіла повернути час назад і пройти через все це ще раз. У мені дуже багато натхнення і сил! Я не дам цьому вогню згаснути! Все тепер відбувається востаннє. Найсумніша частину,звичайно,те,що ніколи не знаєш,чи повернешся сюди,чи побачиш цих людей ще раз. Я нарешті справжня,я бачу! Навіть не знаю,як все буде у школі. Я зустріла таких чудових людей. Уроки американської історії з Семом та АК,які розмовляють про все що завгодно,окрім історії. Міс Хіншо. Мафіни на першій та другій перервах. Ніякої шкільної форми. Уроки по 55 хвилин. 75 у будівлі,100 на вулиці) Скайп на уроках. Німецька! та веселі пісні
У мені живе стільки спогадів! Стільки маленьких деталей. Список всього,що треба зробити до. Знову до та після. До,не закінчуйся,будь ласка,подовше
Але у мене є друг,якого звуть AK(ей-кей).І він хороший друг!

23 April 2013

I can`t believe, but it is almost over. I don`t know whether I will be able to take it any longer. I want to go home! I love my country, my family is the best thing in this entire world. It doesn`t seem awkward to leave and adjust again. It is in my blood. I can`t have cultural shock of my native place. But I don`t know yet.
I am here for 8 months exactly. Hopefully, it helped me. Hopefully, this journey will I remember with no offences and with a light heart. It was difficult, but it was worth it.

Березень. 10 тижнів

Який швидкоплинний час. Був лютий,17 тижнів. А вже березень,10 тижнів.
Я все ще в Америці. Моє життя дуже різне. Один день вгору,інший-вниз зі схилу. Весняні канікули пройшли,ніби їх і не було. Душа вимагає змін. Не те,щоб змін,але якогось іншого середовищаю Хочеться подорожувати,але,певно,не час ще. Людській натурі притаманно завжди хотіти іншого,не те,що вона має. А мені хочеться подорожувати.
Але,насправді,я буду подорожувати. Я знаю це. Я можу змінити своє життя.
На канікулах приїхав мій хост-дідусь. Я відчула,що таке родина і що таке любов,вперше за всі ці довгі місяці розлуки з Батьківщиною. Він прекрасна людина. Йому 82,а він молодий душею! Він купував мені морозиво і водив у книгарні! Ми танцювали і сміялися. А потім він поїхав додому,де його чекають його пташки,яких він годує щоранку,на зустріч морозам у Чікаго. Ми обмінялися поштовими адресами і домовилися писати одне одному. Я сумую за ним,бо навряд чи побачу його колись ще раз. Але я дуже вдячна за те,що доля звела мене з ним! Якби тільки ще раз його побачити.
А взагалі,життя йде своїм ходом. Домашні завдання,американські,українські,книги,думки про дім,американські знайомі. Багато треба тримати у голові,ось вона,самостійність. І кому воно таке треба ж?

У Арізоні спекотно і сухо,як і тоді,коли я вперше вийшла з аеропорту і зустріла свої першу хост-родину. Ми з Аналіз намагаємося бігати,займатися спортом,йогою,плавати у Club House. Відчувається чудово! Спорт дійсно допомагає. Ед,мій хост-дідусь,подарував мені Шерлока Холмса. Я її читаю,перечитую,зачитуюся! Обожнюю ці книги. Щось таке і них є поживне для спокою душі.
Життя така цікава річ. Щось стається кожну секунду,а ми про це і не знаємо.
Зустрінемося через 10 тижнів,у аеропорту Бориспіль.

лютий-17 тижнів

Завтра день святого валентина. Усюди квіти,чоловіки у всіх магазинах скуповують квіти та шоколад.У школі продають троянди. Ми їдемо на весь день на фестиваль Ренесансу. Але було б приємно бачити любов навколо,відчувати це тепло у повітрі. Зовсім скоро вже весна,а там три місяці,і я вже збираю речі і лечу додому. Я чекаю цього так сильно і так сильно боюся цього. Я люблю тих,кого тут зустріла,те,що зі мною було і те,ким я стала. Скільки я всього відчула і зрозуміла.
Зовнішньо нічого нового не стається. Я живу в Америці,граю на піаніно,фотографую все рідше. Але я все бачу і все залишається всередині мене. Іноді проводжу час з людьми. Все-таки,я не той тип людей. Я не для великих компаній і розмов про погоду. Не відчуваю себе собою.
Ходжу у театр та на зустрічі з людьми часто. Також,я почала вивчати німецьку знову! Вона має багато спільного з англійською,тому цікаво вивчати. Буду читати ессе Бродського зовсім скоро. Роздрукую Фантазію-експромт Шопена. Намагаюся працювати,де і коли можу.
Чекаю на нову посилку з України. Ось той момент,коли ти тримаєш у руках велику картонну коробку з рідними літерами на ній.
  А ще. Я дуже хочу спробувати дотримуватися посту у цьому році. І це,певно,досить

 Будь щасливий

события последних шести месяцев

http://dyvna-ryba.tumblr.com/