Жизнь приобретает новые формы и средства: круглосуточная деятельность, сон временами и местами, чай при свечах, приближение к максимальной искренности, жасминовый чай с имбирем,корицей,лимоном и медом в глиняном чайничке. Уют особенно приятен,когда создаешь его своими руками и,что существенно, сердцем.
Переезд и необходимость собрать вещи помогли мне осознать,как я люблю свои вещи,как я к ним привязана, они часть меня. Но в то же время я легко могу их оставить,если уезжать далеко. Но какая разница между близко и далеко,если все равно уезжать.
Все просто, но так сложно и непонятно

Шекспир!

"Я никаких помех не признаю,
Когда вступают в брак два сердца верных.
Любовь не изменяет суть свою,
И не сгибается от бед безмерных.
Одна судьба у наших двух сердец:
Замрёт твоё и моему конец."

и пускай только у Шекспира

Маленький принц

Душа требует музыки и размышлений о вечном и наземном,а голова говорит:"Учи историю. У тебя сегодня экзамен!"
И все звезды ему отдавали свою нежность

Пусть все будет

Пить жасминовый чай и никуда, ни к кому не спешить
Слушать сплин и растворяться в собственной грусти иногда бывает приятно,но лишь на те минуты,пока звучит одна песня. Потом нужно включать чайф,одевать красивое платье,танцевать, пить кофе,гулять, смотреть в ночь,любить, не ждать,а приходить самому. Экзистенция слишком вещь-не-для-нас. Мы-для-экзистенции скорее.
Пора что-то делать. Что-то прекрасное

Найвища сутність

Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.

Ти прийдеш знов. Ми будемо на «ви».
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.

Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю, о як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити

Коли про це не можеш говорити,треба зіграти. Поезія Ліни вириває з емоційного вакууму. Поки читаєш, у душі жевріє тепло та надія.
"Чи біля тебе душу відморожу,
Чи біля тебе полум'ям згорю"
Треба просто жити та продовжувати шукати красу,і,можливо, колись прийде день,коли вона буде в мені,шукане перетвориться в знайдене, "моє"
Не зупинятися та не боятися. Нехай течія несе туди,де те,той,ті,хто треба
Грати! Час плинний,музика - вічна

Время читать Бродского и не думать о предостережениях и условностях

Звукопоклонник

Плыть по течению(?)
Создавать чудеса
(Не)верить в сказки и чудеса
Возвышенное и земное
Дорога открывается под ногами идущего
Шопен,Бах,Бетховен
Шостакович
"В классе рояля"
Красота
Путешествовать
Платье красное
Взаимные обиды
Конец фильма возвращение к реальности(?)

не руш моїх кіл

Не руш моїх кіл — мої кола тобі не належать.
Ген-ген пароплавчик із морем зшива небосхил,
Потроху штормить, і безлюдніє пляж. Починається нежить.
Збирай рушники й парасолі — не руш моїх кіл.

Вони самоправні — як в камінь вціловані морем,
Але і зникомі — піском-попід-вітром крихкі…
Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра,
То власне тому, що над міру винищував кіл!

А я свої довго плекала (ховала, ростила…) —
Аж врешті крізь них проступило, мов фосфор, різким,
Що — ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла,
У нашому світі!
Ніколи.
Ні в чому.
Ні з ким.

При чім же тут тіло?! О дзеркало, хто ця кобіта?..
А ти їй смієшся — мов зараз готовий на скін,
І все, що я можу насправді для тебе зробити, —
Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл!
Про це — всі дерева-і-птахи (лопочучим листям!),
І риби у морі, і звірі у полі — про це ж:
Не руш моїх кіл! — бо нема в них для тебе користі,
Бо поза своїми — нічого в життю не знайдеш!

О, знав-таки мудрий, що каже, що так загаратав
Напаснику в очі — на двадцять потомних віків!..
І мовлю по-еллінськи: “ме му тос кікльос тарате”, —
Мужчинам,
Імперіям,
Часу:
Не руш моїх кіл.